Книга "Тремтіння сфер": "Тиша" (2)
???
Прошепочи одне слово –
Більше не треба.
Тільки одне…
Не мовчи.
Мовчання вигнулось,
Як у тумані стебла,
Мовчиш?..
Мовчи.
???
Стріндберґа давно не читали,
Тому він знайшов мене:
Тихо гукнув з полиці
Та зітхнув полегшено,
Що не поклала назад –
в порохи.
«Все-таки добре,
Що вміють жінки читати», -
Стріндберґ подумав.
Акварель
Вздовж шляхів робітники,
Мов кришнаїти –
Харі Крішна, Харі Ха…
Саджають квіти.
Акварель
Скидають засмагу сосни
Шматками гарячого бронзового літа
У траву,
Яка пахне так,
Як востаннє.
І тче літо
На осінь саван.
Несподіваність осені
Стане звиканням
До очікування зими,
Яка прийде тремтінням вікон
Старої хати
І запахом зілля
Під сволоками.
???
Розмовлятимемо у темряві,
Аби не видно було,
Як міниться
Вираз
Мого обличчя.
Я буду брехати,
І нам буде солодко.
Так правдиво
Пахне
Полин
У веранді.
Акварель
Графіка осені контурно зманює
Холодом, спокоєм, чайним теплом.
Вулиць прозорість, літом захламлених, -
Сни про сецесію, готика крон.
Осіннє з димком
Закручується листя в папіроси –
Осінь…
Акварель
Закінчився період літніх кольорів –
Осінь потребує яскравішого гриму.
Шепіт осідає провулками старими.
Рими
У щілини павуками ховаються,
Аби розлетітись у Бабине Літо
верлібрами.
???
Погано,
Коли немає відповідей.
Гірше,
Коли питань вже немає.
???
Надворі йде дощ,
Тому ти не йдеш
На вечірню прогулянку.
Значить,
Розмови не буде.
А я люблю, коли дощ,
Гуляти –
Мовчки.
Значить, у нас
Все ж гармонія.
???
Чайна церемонія –
Це пити чай,
Читаючи хороші вірші.
Акварель
Дитинство – це смак Золотого Ранету,
Який залишився на місці
Зрубаної Яблуні,
Охороняючи межу
Між садом і дорогою.
Смак так і не зрозумів,
Що він – все, що залишилось.
???
Прошепочи одне слово –
Більше не треба.
Тільки одне…
Не мовчи.
Мовчання вигнулось,
Як у тумані стебла,
Мовчиш?..
Мовчи.
???
Стріндберґа давно не читали,
Тому він знайшов мене:
Тихо гукнув з полиці
Та зітхнув полегшено,
Що не поклала назад –
в порохи.
«Все-таки добре,
Що вміють жінки читати», -
Стріндберґ подумав.
Акварель
Вздовж шляхів робітники,
Мов кришнаїти –
Харі Крішна, Харі Ха…
Саджають квіти.
Акварель
Скидають засмагу сосни
Шматками гарячого бронзового літа
У траву,
Яка пахне так,
Як востаннє.
І тче літо
На осінь саван.
Несподіваність осені
Стане звиканням
До очікування зими,
Яка прийде тремтінням вікон
Старої хати
І запахом зілля
Під сволоками.
???
Розмовлятимемо у темряві,
Аби не видно було,
Як міниться
Вираз
Мого обличчя.
Я буду брехати,
І нам буде солодко.
Так правдиво
Пахне
Полин
У веранді.
Акварель
Графіка осені контурно зманює
Холодом, спокоєм, чайним теплом.
Вулиць прозорість, літом захламлених, -
Сни про сецесію, готика крон.
Осіннє з димком
Закручується листя в папіроси –
Осінь…
Акварель
Закінчився період літніх кольорів –
Осінь потребує яскравішого гриму.
Шепіт осідає провулками старими.
Рими
У щілини павуками ховаються,
Аби розлетітись у Бабине Літо
верлібрами.
???
Погано,
Коли немає відповідей.
Гірше,
Коли питань вже немає.
???
Надворі йде дощ,
Тому ти не йдеш
На вечірню прогулянку.
Значить,
Розмови не буде.
А я люблю, коли дощ,
Гуляти –
Мовчки.
Значить, у нас
Все ж гармонія.
???
Чайна церемонія –
Це пити чай,
Читаючи хороші вірші.
Акварель
Дитинство – це смак Золотого Ранету,
Який залишився на місці
Зрубаної Яблуні,
Охороняючи межу
Між садом і дорогою.
Смак так і не зрозумів,
Що він – все, що залишилось.
0 коментарів