За "Літературними віторками". 1 fotoТЕКСТИ. fotoМІСТЕРІЯ
30 жовтня у «Literatur Cafe» КМЦ «Українська книга» відбулися фоточитання.
Синтез мистецтв завжди виправдовував себе, оскільки поєднання різних видів мистецтв найбільш об'ємно, з усіма відтінками та нюансами спроможне передати навколишній світ, внутрішній та їхній діалог.
Цього разу на «Літературному вівторкові» було здійснено спробу втілити ідею поєднання мистецтва фотографії та художньої літератури. Фототекст і художній текст отримують життя лише у результаті їхньої рецепції, їхнього прочитання, інтерпретації. Фотограф читає світ, намагаючись із зафіксованих митей скласти мозаїку смислу, а у того, хто споглядає роботу фотохудожника, виникають, відповідно, свої асоціації, емоції, ідеї. Так відбувається взаємопереливання енергій. Більше того, фото спроможне зберігати певну енергетику. Тому, напевно, важливо бути особливо розважливим, відповідальним, знімаючи постановочні фото, які, безперечно, є особливо цікавими з погляду драматургійності. Та все ж найцікавішими, «найживішими» є фото спонтанні і репортажні, оскільки саме життя — найгеніальніший драматург. Власне, про це говорили з присутніми на дійстві чернівецькими фотографами Максимом Козменком, Іллєю Пероганом, Романом Пазюком. Їхні роботи, а також роботи Ірини Антофійчук були використані в акції. Йшлося також про такі проблеми, як авторське право, обмеження чи необмеження аудиторії для певних категорій фото.
Самі фоточитання полягали у показі окремих фоторобіт або фотоблоків, до яких читалися заздалегідь підібрані тексти, уривки текстів різних авторів. Зокрема прозвучали твори таких письменників, як Михайло Коцюбинський (уривки із «Intermezzo», «На острові»), Ольга Кобилянська (уривок із «Valse melancoliqe»),Ґустав Майрінк (із роману "Ґолем"), Володимир Винниченко (із оповідання «Момент»), Пауль Целан («Там, де лід є»), Віслава Шимборська («Я заблизько»), Євген Плужник (із поеми «Галілей»), Аніфатій Свиридюк («Схожа на дерево ніч», «Осліплий пес», «Море пальцями рук»), Микола Рачук (із книги «Урочище Стоуст»), Сергій Набока (вірші із «Нотатника»), Степан Процюк (уривки із повісті «Бийся головою до стіни» та із есе «Двадцять чотири ритуальні часточки»). Читали студенти філологічного факультету ЧНУ, які займаються у майстерні літературних критиків при «Literatur Cafe», Марина Павлючок, Галина Люта, Галина Вінтонів, Ірина Боднар, Микола Гуцуляк, Григорій Доміна.
Художні твори у поєднанні з фотографіями не лише породили новий смисл, а й увиразнили стильові особливості, властиві роботам кожного із фотохудожників: ліризм Ірини Антофійчук, лірично-екзистенційне відчуття Максима Козменка, імпресіоністично-експресіоністське бачення Романа Пазюка та епічність Іллі Перогана.
Отже, синтез мистецтв і синтез зусиль, прагнень спроможні зробити життя більш цікавим та більш осмисленим.
Інга Кейван
Синтез мистецтв завжди виправдовував себе, оскільки поєднання різних видів мистецтв найбільш об'ємно, з усіма відтінками та нюансами спроможне передати навколишній світ, внутрішній та їхній діалог.
Цього разу на «Літературному вівторкові» було здійснено спробу втілити ідею поєднання мистецтва фотографії та художньої літератури. Фототекст і художній текст отримують життя лише у результаті їхньої рецепції, їхнього прочитання, інтерпретації. Фотограф читає світ, намагаючись із зафіксованих митей скласти мозаїку смислу, а у того, хто споглядає роботу фотохудожника, виникають, відповідно, свої асоціації, емоції, ідеї. Так відбувається взаємопереливання енергій. Більше того, фото спроможне зберігати певну енергетику. Тому, напевно, важливо бути особливо розважливим, відповідальним, знімаючи постановочні фото, які, безперечно, є особливо цікавими з погляду драматургійності. Та все ж найцікавішими, «найживішими» є фото спонтанні і репортажні, оскільки саме життя — найгеніальніший драматург. Власне, про це говорили з присутніми на дійстві чернівецькими фотографами Максимом Козменком, Іллєю Пероганом, Романом Пазюком. Їхні роботи, а також роботи Ірини Антофійчук були використані в акції. Йшлося також про такі проблеми, як авторське право, обмеження чи необмеження аудиторії для певних категорій фото.
Самі фоточитання полягали у показі окремих фоторобіт або фотоблоків, до яких читалися заздалегідь підібрані тексти, уривки текстів різних авторів. Зокрема прозвучали твори таких письменників, як Михайло Коцюбинський (уривки із «Intermezzo», «На острові»), Ольга Кобилянська (уривок із «Valse melancoliqe»),Ґустав Майрінк (із роману "Ґолем"), Володимир Винниченко (із оповідання «Момент»), Пауль Целан («Там, де лід є»), Віслава Шимборська («Я заблизько»), Євген Плужник (із поеми «Галілей»), Аніфатій Свиридюк («Схожа на дерево ніч», «Осліплий пес», «Море пальцями рук»), Микола Рачук (із книги «Урочище Стоуст»), Сергій Набока (вірші із «Нотатника»), Степан Процюк (уривки із повісті «Бийся головою до стіни» та із есе «Двадцять чотири ритуальні часточки»). Читали студенти філологічного факультету ЧНУ, які займаються у майстерні літературних критиків при «Literatur Cafe», Марина Павлючок, Галина Люта, Галина Вінтонів, Ірина Боднар, Микола Гуцуляк, Григорій Доміна.
Художні твори у поєднанні з фотографіями не лише породили новий смисл, а й увиразнили стильові особливості, властиві роботам кожного із фотохудожників: ліризм Ірини Антофійчук, лірично-екзистенційне відчуття Максима Козменка, імпресіоністично-експресіоністське бачення Романа Пазюка та епічність Іллі Перогана.
Отже, синтез мистецтв і синтез зусиль, прагнень спроможні зробити життя більш цікавим та більш осмисленим.
Інга Кейван
0 коментарів