Літо, 2014 (Із книги "Діти Беслану")

           «…можливо, настане день, коли на лихо і науку людям, чума

            розбудить пацюків і пошле їх конати на вулиці щасливого міста».

Альбер Камю

Літо. Це літо з трупним запахом.

Літо. Це літо з присмаком крові.

Порох на пальцях, зубах, у пам'яті,

Біль у вухах, тіл намучених сморід.

Стерті до кістки ноги і нерви,

Злиті в одне страх, ненависть і жаль.

В небо, мов бусли, злітають шеренги.

Гра у війнушку. Реаліті-гра.

Літо тремтить в павутинні розтяжок.

Літо — в чеканні новин і на диво.

Часом здається, що Бог промазав,

Мав би поцілити, та не поцілив.

Часом здається, що Бог у ступорі

Від недовершеності створіння,

Бог розглядає розкидані кубики,

Як безпорадна, наївна дитина.

Ця незбагненність причин і наслідків

І неможливість хоч щось збагнути.

Мов кукурудзу невмілими пальцями,

Думки теребиш.

           Під свіжими струпами

Літо зітхає, схлипує, молиться,

Літо німіє, літо голосить.

Зграбає в купи зачумлених, втомиться -

Купи безмовно підпалить осінь.

                                (10.08.2014)