Дякую за думки з приводу. Оскільки це один із найдавніших образів українських, то відповідно, може бути безліч асоціацій. З фільмом Олеся Саніна, звісно, тут немає жодного зв'язку, крім імені «Мамай». Тим більше, в Саніна зовсім інша ідея, інший смисл вкладено в цей образ; наші з Саніним прочитання цього образу зовсім різні, навіть у відмінних смислових полях. Нічого не маю проти порівнянь з творами Андрія Середи, але також ніяк не прив'язувалася до них. Поема «Мамай» — це результат моєї особистої внутрішньої роботи, історіософської позиції, праці духовно-генетичного коду. Важливу роль тут відіграв пласт архетипний. Я планувала ці три частини як своєрідну увертюру до більшої роботи, план до якої розробила, але, на жаль, поки ще не зреалізувала її. Цікаво: я навіть не звернула уваги на те, що фільм Саніна і мій «Мамай» датуються одним роком. Ще раз дякую за прочитання.
Так воно і є. Якимось чином наші предки, напевно, все ж зазирали у майбутнє (а, може, в минуле). Лише подавали все у зрозумілих їм образах. Я теж над цими речами давно розмірковую :-)
От, наприклад, згадаємо казки, де з'являється тарілка, на якій крутиться яблуко; з'являється у результаті зображення, інформація про людей, територію і т.д. Тут одразу ж напрошується компанія «Apple» та її продукція :-)
Ви лише підтверджуєте сказаним, що світ потребує змін :-)Та й ідеться швидше не про цінності, а про пріоритети. Саме від цього залежить якість світу і людей, які в ньому живуть. І все ж думаю, що за законом балансу чи маятника пріоритети повинні змінюватися. Так я думаю, а як буде, побачимо (або вже не ми побачимо).
Думаю, що замислитися все ж є над чим, оскільки мова відображає стан свідомості. Мова «танунах» — це все, що нижче пояса. Але і це лише симптом того, що світ потребує змін, і ці зміни прийдуть. Це етап таких собі діонісій, розпаду, розчинення, трансформації… Наступний етап — народження нового світу і нової людини.
Я зрозуміла, що Ви мали на увазі :) Просто дали можливість поміркувати з приводу. А Богдан Ступка — це ще далеко не істина в останній інстанції ;)
Якщо Ви читали «Бранців мороку», то Ви, думаю, розумієте, що мене так вивело із рівноваги.
До речі, такий пережиток, як дипломні, ще досі існує :-)))
Дякую за увагу до статті )
У Булгакова є нехороші книги? Досі не можу зрозуміти тих, хто «Майстра і Маргариту» такою вважає. Ну, ні, звичайно, причини таких оцінок я розумію. Але не розумію, як можна керуватися такими оцінками. Стосовно «Бранців мороку», то, думаю, той, хто прочитає, зрозуміє мене (особливо — мами).
А ще я хотіла наголосити, що стаття тут вміщена у трьох частинах :).
Це була перша книга в моєму житті, яку я (як просто читач, просто людина, жінка, мама) реально захотіла спалити. Я повинна була як літературознавець розібратися в ній, об'єктивно. Що, власне, я і спробувала зробити. Мені видалося, що автори і самі не дуже чітко усвідомили, що написали, точніше — що зафіксували. Художні твори завжди відображають ті процеси, які на певний момент ще не є очевидними для загалу. Тенденція, зафіксована Шевченками, спостерігається зараз в різних виявах у всьому світі. Це тотальна зміна всього.
Можна і на «ти» :-)Мені шкода, що я не можу так само гарно відповісти білоруською. А українська Вам вдається дуже добре. На жаль, справді, в Україні мало хто нею так володіє, а ще менше людей мають бажання нею володіти.
Дякую за такі добрі слова )
Так, пане Тодаре, Остап — талант безперечний. Його деміургійність очевидна. Він навіть коли говорить, то виникає відчуття, що із його слів народжуються світи. Тобто енергетика творення, енергетика творча — це його постійний стан.
Але ж це поезія, Остапе? Так? Те, що ти написав. Поезія у прозі. А не психоаналітичний етюд. Ти, як завжди, дуже кінематографічно все зобразив. Фон, емоція, стан, герой зі своїм внутрішнім конфліктом, зі своїм власним рухом у контексті руху, звичного іншим персонажам. І справа не у вікові, а у відмінності світів, себевідчуття, темпів, прагнень, станів. Твій герой духовно активний, тому його рух — рух по вертикалі, і він дуже активно і цілеспрямовано рухається-росте вверх, але проростаючи із матерії своєї родини. Тому зв'язок з родиною не обірвати, але стани відмінні — горизонталь і вертикаль.
От, наприклад, згадаємо казки, де з'являється тарілка, на якій крутиться яблуко; з'являється у результаті зображення, інформація про людей, територію і т.д. Тут одразу ж напрошується компанія «Apple» та її продукція :-)
Якщо Ви читали «Бранців мороку», то Ви, думаю, розумієте, що мене так вивело із рівноваги.
До речі, такий пережиток, як дипломні, ще досі існує :-)))
Дякую за увагу до статті )
А ще я хотіла наголосити, що стаття тут вміщена у трьох частинах :).
Дякую за такі добрі слова )