Перебуваючи у контексті сьогоднішніх спекуляцій навколо української і російської мов, знову і знову відзначаю якусь надмірність в усьому цьому.     Українці переконують світ, росіян, носіїв російської мови, що вони не переслідували, не переслідують і не будуть переслідувати тих, хто не розмовляє українською і не є українцем. Так це ж і так очевидно. Чи переслідували хоч одного росіянина за його етнічну приналежність за приблизно 400 років колонізації України Росією?.. Пречудово москвофіли почув...
Читати далі →

Ляльководе, Забери свою ляльку, Змотай мотузки, Зав'яжи на морські вузли. Відріж руку свою Разом із Петрушкою І спали.   Ляльководе, Ти надто загрався. Ти, мов хілер, По лікті в крові. Замовчи, Заший рот Срібним дротом, Щоб ляльки втратили мову.   Рабен Лев, Папа Карло, Джапетті — Творці портативних ґолемів, Розбийте лялькам своїм Голови!   Жовті лампи, червоні, зелені - Коридорами. Куля снайпера — милосердя В порівнянні зі страхом, Позамéжовим болем і соромом.   Л...
Читати далі →

“З усіх вісімдесятників Валентин Тарнавський чи не найзагадковіша постать свого покоління. Він завжди тримався осторонь і перебував у затінку літературного процесу. Хоча його творчість дивує і викликає повагу. Якби українська проза пішла за Валентином Тарнавським, то зайняла б таку нішу в сучасній українській літературі, яку завдяки Патрику Зюскинду і Бернгарду Шлінку сьогодні займає німецька проза.”                                Володимир Даниленко       4 квітня 2014 у Муніципальній бібліо...
Читати далі →

* Чекання на літо - Нові нори, Напруга очікування зими, Страх перед тим, чи зміцніє виводок, Ризик ходіння униз, до води. Рись нерухома чаїться у засідці, Рись нерухомо рахує сліди. Запахи снігу й сліду зав'яжуться В пам'ятні зашморги, знаки, вузли. Тіні втікатимуть до сонця спинами, Тіні заснуть під тілами в снігу. Хочеться вижити, хочеться вірити, Хочеться знати.                            Лапа в лапу ідуть Ті, хто готують нори на літо, Ті, хто не знав ще холоду й зим, Не...
Читати далі →

Твої лапи ступають, не лишаючи сліду. Ми з тобою росли, народившись тоді, Коли світло здіймалось, до богів наших димом. Та байдужі були до диму боги. Ми з тобою росли, ми з тобою вмирали, Ми шукали шляхи на гору й з гори. Ми молились богам, танцювали й співали, Ми кричали, коли байдужіли вони. Нас зрікалися дні, нас зрікалися ночі. Не літали над нами екзотичні птахи — Воронням викладав, наче смальтою, зодчий Понад нами склепіння без тремтіння руки. Ми з тобою ішли, народившись в пр...
Читати далі →

Безкарність та уседозволеність породжують монстрів. Та не скажу нового — найстрашніші байдужість і мовчання. На моторошний злочин у Беслані в 2004 році не було адекватної світової реакції, Україна також залишилася осторонь. Усе було так очевидно. Мені видається, що актуальні події в Україні — це закономірне продовження тих подій, які мали стати тривожним сигналом. Усі ми діти Беслану. Діти Беслану Так швидко все забувається, Швидше, ніж облітають кульбаби. Ніж — до горла, Дуло — до скро...
Читати далі →

Боюся, що саме українська мова, українська ідентичність, які і так досить розхитані, опиняються тепер під черговою загрозою у вирі всіх цих спекуляцій навколо російської мови, коли українці переконують росіян у своїй лояльності до російської мови та росіян. Навіщо переконувати у тому, що і так завжди було аж надто очевидним? І це було очевидним, як для українців, так і для росіян, для носіїв російської мови та представників інших народів на території України. Я корінна мешканка західноукраїнсько...
Читати далі →

Нарешті і в Чернівцях відбудеться презентація нових книг одного із найбільш цікавих сучасних прозаїків Степана Процюка "Чорне яблуко" та "Бийся головою до стіни".

Це проза справжня, як саме життя, вона ставить запитання і змушує давати відповіді, підводить читача до дзеркала, допомагає ви...
Читати далі →

11 грудня у Чернівцях відбулися дві літературні події, які не могли залишитися непоміченими. Це презентація технотрилера Макса Кідрука “Бот”, ініційована директором книгарні “Букініст” Мариною Львівною Лібановою, та презентація книги Олега Короташа “Поет без імпері...
Читати далі →

"Літературний вівторок" 4 грудня був затишним і навіть трохи меланхолійним - таким, як довгі зимові вечори. Говорили про зиму, сніг, про особливості зимового існування.
Кожна людина, як головний герой фільму Кім Кі Дука "Весна, літо, осінь, зима... і знову весна", підпорядкована вічній відносно...
Читати далі →