Таки аж так категорично? Невже не було більше жодного вірша, вартого уваги? Я не чула виконавців. Але мені видається, що, принаймні, поезія Ірини Скрипник та Остапа Ножака досить вартісна.
Святославе, ми, напевно, все ж розмовляємо з Вами різними мовами. Якщо Ви розумієте, що таке Інше, якщо Ви нічого не маєте проти цього поняття і явища, то що ж Вам не сподобалося у назві цього триптиху?..
Як в чиєму розумінні та баченні. А Інші — це не люди (принаймні з їхніми звичними властивостями). Інше — це те, що за видимою реальністю. Та, зрештою, це Ваша особиста справа, чи вбачати в опублікованому тут якийсь смисл, чи вважати пустопорожньою балаканиною. Завжди цікаво читати, чути, що говорять про написане (чи передане)тобою, але, за великим рахунком, це «нічого не додає і нічого не віднімає від сказаного в поезії» ;-)
Добре вийшло. Все ж ти створений творити щось епічне чи ліро-епічне. «Очікування Святослава» це ще раз доводить. Святослав Хоробрий — це тип ідеального охоронця (не хочу використовувати слово «керівник») для України. Чомусь захотілося саме тут у тебе розмістити це:
Прихід Святогора
Коли здригаються граніти,
Виходять пращури з-під них.
Протоптаність стежок розквітне,
Як папороті вічний цвіт.
Згорнуться смерчі галактично
І розкуйовдять воїв чуб,
Ріг завиватиме заклично –
Надзвичайно Вам вдячна, пане Максиме. Для мене все це насправді дуже важливо почути, оскільки «Мамай» написався давненько, але говорила я про цей твір лише з Миколою Рачуком, думка якого для мене особливо цінна. Ось вирішила опублікувати тут — і, виявилося, він може викликати такі цікаві реакції, такі змістовні міркування. Звісно, справа тут, насамперед, у самому образі Мамая: він і повинен будити, активізувати свідомість, у яких би трансформаціях не був представлений. Ще для мене дуже важливо те, що він в контексті мого твору прочитується саме на архетипному рівні, тому що саме на такому рівні я його завжди і бачила; власне, це хотілося у цих трьох (поки що, сподіваюся) частинах передати.
Артуре, дякую за такі хороші слова. Але цікаво те, що навіть деструкція смислу — це є важлива складова архетипної формули боротьби-творення. Архетипи завжди до чого. Але ж це не єдиний рівень прочитання. Кожному сприймачу органічний свій рівень прочитання, трактування, це, напевно, залежить від способу мислення.
А взагалі, всім надзвичайно вдячна за таке змістовне обговорення :-)
Звичайно, не може бути однозначних інтерпретацій. Текст сам по собі вже розуміє відкритість. А рецепція, інтерпретація — це те, що переводить текст у категорію твору. І це чудово. Це постійна співтворчість.
Ага, значить, до декадансу у тебе традиційно упереджене ставлення )) Так я і думала. Насправді, там все значно цікавіше. Але про це ми поговоримо усно, бо я вже втомилася тут сьогодні теоретизувати )
Таки не дуже вчиталися ;-). Я не ототожнюю Центр з жіночим первнем. Це вісь (насамперед), а отже, вертикаль. Я дуже добре знаю, яке смислове навантаження має Центр як Світова Вісь, Світова Гора і т.д. Як би хто не хотів, а лінгам з жіночим первнем ніяк не ототожниш ). Я говорила про могилу у цьому творі саме як про трансформацію Центру, а не, як Ви висловилися, метафізичної жінки. Ви сприйняли цей образ саме так, я пояснила Вам, як я його розумію. А я його бачу саме як Центр. Але ж Центр — (повторюся) це ще й перехрещення горизонталі і вертикалі. Тобто у цьому випадку його не можна ототожнювати суто з чоловічим. А Ніщо, вибачте, — це вже нуль, Бог (coincidentia oppositorum). От Ви ж самі говорите про андрогінність.
Здається ми з Вами говоримо про ті самі речі лише відмінною мовою :-)
Святославе, Ви не дуже уважно вчиталися у те, що я Вам написала. А я ж і вказала на Мамая як на трансформацію Духу, чоловічого, активного первня. Стосовно могили: звісно, можна говорити про цей образ, роблячи ті акценти, що робите Ви. Але тут мене могила більше цікавить як трансформація архетипної структури Центру — місця, яке поза часом, в якому будь-які дії набувають характеру сакрального, ритуального. Хоча, безперечно, коли йдеться про Центр, то відповідно — і про вертикаль, і про горизонталь, тобто — як про чоловіче, так і про жіноче.
От власне, про це, Святославе, я і писала. Моє розуміння цього образу сконцентроване у цих трьох частинах. І, якщо Ви помітили, там превалюють дві основні архетипні структури: Духу (як творчого, активного, чоловічого первня) та Prima Materia (як жіночого первня, пасивного), лише за умови поєднання яких і можливе Творення. А, отже, я думаю, Ви помітили, що ще одним важливим архетипом тут є архетипна формула боротьби-творення. Саме вони є основними у цій онтологічно-смисловій картині.
І справді, саме той момент, що всі митці одну і ту саму інформацію подають у відмінних образах, надзвичайно цінний для розуміння, прочування тих процесів, які є найважливішими у тій чи іншій історичній, екзистенційній ситуації. Адже література — це живий організм і розвивається завжди органічно. І якою б вона не була, подобається її актуальний вигляд комусь чи ні, вона проходить лише той етап і лише у тому проявленні, які на часі.
Прихід Святогора
Коли здригаються граніти,
Виходять пращури з-під них.
Протоптаність стежок розквітне,
Як папороті вічний цвіт.
Згорнуться смерчі галактично
І розкуйовдять воїв чуб,
Ріг завиватиме заклично –
Планети пращурів зійдуть. (23.01.2010).
А взагалі, всім надзвичайно вдячна за таке змістовне обговорення :-)
Здається ми з Вами говоримо про ті самі речі лише відмінною мовою :-)
І справді, саме той момент, що всі митці одну і ту саму інформацію подають у відмінних образах, надзвичайно цінний для розуміння, прочування тих процесів, які є найважливішими у тій чи іншій історичній, екзистенційній ситуації. Адже література — це живий організм і розвивається завжди органічно. І якою б вона не була, подобається її актуальний вигляд комусь чи ні, вона проходить лише той етап і лише у тому проявленні, які на часі.